Словник української мови (1927)/відмітати
| ◀ відмірювати | Словник української мови В відмітати |
відмітити ▶ |
|
Відміта́ти, та́ю, єш, сов. в. відмести́, ту́, те́ш, гл. 1) Отметать, отмести. 2) Отбрасывать, отбросить. Що відмітаємо в час літній ногами, тоє з охотою б взімі і руками. Ном. № 559.