Словник української мови (1927)/відпадати
| ◀ відотіль | Словник української мови В відпадати |
відпадок ▶ |
|
Відпада́ти, да́ю, єш, сов. в. відпа́сти, паду́, деш, гл. Отпадать, отпасть. Шпаруна відпала, — треба замазати. Харьк. Кислиці поїла й оскома напала й охота одпала. Грин. III. 232. Відпа́сти пра́ва, ла́ски. Лишиться, потерять, утратить право, расположение. Що́ки відпа́ли. Лицо обрюзгло.