Словник української мови (1927)/відпокутувати

by Борис Грінченко

◀ відпоїти

Словник української мови Борис Грінченко В відпокутувати

відполіскувати ▶

Київ: Горно, 1927

Відпоку́тувати, тую, єш, гл. 1) Искупить покаянием. Маруся… подалась у черниці, щоб свій гріх одпокутувати. Г. Барв. 455. *2) — за що. Поплатиться за что.