Словник української мови (1927)/відполовинювати
| ◀ відполовинити | Словник української мови В відполовинювати |
відполоскати ▶ |
|
Відполови́нювати, нюю, єш, сов. в. відполови́нити, ню, ниш, гл. Брать, взять чего половину. Хазяйко, дай на онучі! — Не дає… Я найшов драночку, одполовинив собі, взяв, а то їй на пелюшки покинув. Г. Барв. 405.