Словник української мови (1927)/відпоминати
| ◀ відполоскати | Словник української мови В відпоминати |
відпомповування ▶ |
|
Відпомина́ти, на́ю, єш, *сов. в. відпом'яну́ти, ну́, не́ш, гл. Помянуть (церковным поминовением). Кому се зостанеться, той і спасибі скаже, і відпоминає нас. Кв. I. 118. Умер той дід, поховали, відпоминали. Г. Барв. 196. Одпоминають попи мою душу. КС. 1882. X. 24.