Словник української мови (1927)/відпуст
| ◀ відпускати | Словник української мови В відпуст |
відпуститель ▶ |
|
Ві́дпуст, ту, м. Отпущение грехов, разрешение. Хто дурневі вибачить, має сто днів відпусту. Ном. № 6212. На ві́дпуст ходи́ти. Ходить на богомолье. З дитиною на відпуст, а з лихою долею на весілля. Ном. № 8109.