Словник української мови (1927)/відпіратися

by Борис Грінченко

◀ відпірати

Словник української мови Борис Грінченко В відпіратися

відпірка ▶

Київ: Горно, 1927

I. Відпіра́тися, ра́юся, єшся, сов. в. відіпра́тися, відперу́ся, ре́шся, гл. Отстирываться, отстираться, отмываться, отмыться (о белье). У шось таке рушник уробили, що й не відіпралося. Черниг.

II. Відпіра́тися, ра́юся, єшся, сов. в. відпе́ртися, відіпру́ся, прешся, гл. 1) Отпираться, отпереться (о запоре). 2) = Відмага́тися 1. Відпірайся, мій синочку, що коника та й не маєш. Нп.