Словник української мови (1927)/відриватися

by Борис Грінченко

◀ відривати

Словник української мови Борис Грінченко В відриватися

відривний ▶

Київ: Горно, 1927

Відрива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. відірва́тися, рву́ся, вешся, гл. Отрываться, оторваться. Випив він та зараз давай відриватись від стіни. Рудч. Ск. II. 69. Одірвись, коню, од берестонька. Мет. 19.