Словник української мови (1927)/відрізувати
| ◀ відрізнятися | Словник української мови В відрізувати |
відрізуватися ▶ |
|
Відрі́зувати, зую, єш, сов. в. відрі́зати, жу, жеш, гл. 1) Отрезывать, отрезать. Я з Степанидою йому дві сорочки відрізали. Г. Барв. 98. Поли одрізуй та плечі латай. Ном. № 1545. Як різцем одрізало. Ном. № 1838. Як одрі́зано. Нет как нет. То було що дня вчащає, а тепер і не побачиш: як одрізано. 2) Только сов. в. Резко ответить, резко отказать. Возному так одрізала, що мусить одчепиться. Котл. НП. 367.