Словник української мови (1927)/відстовбурчувати

by Борис Грінченко

◀ відстовбурчити

Словник української мови Борис Грінченко В відстовбурчувати

відсторонитися ▶

Київ: Горно, 1927

Відсто(в)бу́рчувати, чую, єш, сов. в. відсто(в)бу́рчити, чу, чиш, гл. Оттопыривать, оттопырить. Голуб праве крило відстобурчить трошки. Чуб.