Словник української мови (1927)/відстоювати
| ◀ відсторь | Словник української мови В відстоювати |
відстояний ▶ |
|
Відсто́ювати, сто́юю, єш, сов. в. відсто́яти, сто́ю, їш, гл. 1) Простаивать, простоять. Побравсь до церкви, одстояв службу. МВ. (О. 1862. I. 91). 2) Відсто́яти но́ги. От долгого стояния получить отек ног. Левиц. I. 147. Сідайте, бо ноги відстоїте. Г. Барв. 215. 3) Отстаивать, отстоять, защищать, защитить. Я оце вас усе одстоював. Мир. Пов. I. 141.