Словник української мови (1927)/відтикати
| ◀ відти | Словник української мови В відтикати |
відтикатися ▶ |
|
I. Відтика́ти, ка́ю, єш, сов. в. відіткну́ти, ну́, не́ш, гл. Откупоривать, откупорить, открывать, открыть. Відіткни пляшку. Одіткнув верх. Рудч. Ск. I. 182.
II. Відтика́ти, ка́ю, єш, сов. в. відти́кати, ти́чу, чеш, гл. 1) Обдергивать, обдернуть. Відтич спідницю, бо ходиш підтикана як чапля. 2) — ко́пи. Отмечать копны, втыкая в них какое-либо зеленеющее растение (ветку, стебель бур'яна и т. п.). Ном. № 10175.