Словник української мови (1927)/відтобурчити

by Борис Грінченко

◀ відтіняти

Словник української мови Борис Грінченко В відтобурчити

відтовкувати ▶

Київ: Горно, 1927

Відтобу́рчити, чу, чиш, гл. = Відстовбу́рчити. Окунь одтобурчить пірця та хвостом повернеться, то щука й не візьме. Рудч. Ск. II. 112.