Словник української мови (1927)/відтягати
| ◀ відтягання | Словник української мови В відтягати |
відтягувати ▶ |
|
Відтяга́ти, га́ю, єш, сов. в. відтягти́, гну́, неш, гл. 1) Оттаскивать, оттащить, отволочь. 2) Оттягивать, оттянуть, отвлекать, отвлечь. *— ува́гу. Отвлекать внимание. Сл. Нік. 3) Гла́су не відтя́гне. Не в силах отвести голос, заговорить. Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Новомоск. у.