Словник української мови (1927)/відчужитися
| ◀ відчужатися | Словник української мови В відчужитися |
відчустрити ▶ |
|
*Відчужа́тися, жа́юся, жа́єшся, сов. в. відчужи́тися, жу́ся, жишся, гл. Отчуждаться, отделяться. Нарешті дійшов до того, що зненавидів людей і захотів і собі-ж відчужитися від них. Франко.