Словник української мови (1927)/відшіптувати

by Борис Грінченко

◀ відшивати

Словник української мови Борис Грінченко В відшіптувати

відшкандибати ▶

Київ: Горно, 1927

Відші́птувати, тую, єш, сов. в. відшепта́ти, чу́, чеш, гл. Заговаривать, заговорить болезнь (шептаньем). Полетів він світ за очі у садки відшіптувать головоньку і боки. Гліб. Умів і трясцю відшептати. Котл. Ен. II. 34.