Словник української мови (1927)/віжки

by Борис Грінченко

◀ віжечки

Словник української мови Борис Грінченко В віжки

віз ▶

Київ: Горно, 1927

Віжки́, жо́к, ж. мн. 1) Возжи. Тягну за віжки, тпрукаю, — нічого не вдію. Стор. I. 147. *2) Веревка, бечевка. Відро знайшов, та віжок нема — не витягнеш води. Крим. Ум. Ві́жечки.