Словник української мови (1927)/візник

by Борис Грінченко

◀ візита

Словник української мови Борис Грінченко В візник

візника ▶

Київ: Горно, 1927

Візни́к, ка́, м. 1) Возница, кучер. Гол. I. 50. Кучеревий візниче, поганяй воли швидче! Грин. III. 491. *2) Извозчик. Сл. Нік. Ум. Візни́ченько. Велю коникам вівса дати, а візниченькам підождати. Грин. III. 548.