Словник української мови (1927)/військовий

by Борис Грінченко

◀ військо

Словник української мови Борис Грінченко В військовий

війт ▶

Київ: Горно, 1927

Військо́ви́й, а, е. 1) Войсковой. Військовий писарь, суддя, осаула. Військова старшина. Військову суремку в головах достягає. Макс. (1849). 18. 2) Военный. Військовий міністр Франції Гамбета. Ком. II. 15. *3) Військо́ва́ стать. Воинское звание. Сл. Нік.