Словник української мови (1927)/вільгота

by Борис Грінченко

◀ вільго

Словник української мови Борис Грінченко В вільгота

вільготний ▶

Київ: Горно, 1927

Вільго́та, ти, ж. 1) Льгота, облегчение; отсрочка. Змиев. у. Попроси, щоб дав вільготи хоч на три часи, щоб передумати мені, що в мене дома. Чуб. II. 18. *2) Влажность. Сл. Нік.