Словник української мови (1927)/віндикувати
| ◀ він | Словник української мови В віндикувати |
вінець ▶ |
|
*Віндикува́ти, ку́ю, єш, гл. Присваивать, приписывать исключительно себе. Тямлю, як раз вислухавши довгу суперечку між майстром і майстровою, з яких кожне закидало другій стороні дурноту, а собі віндикувало розум. Франко.