Словник української мови (1927)/вінчати
| ◀ вінчання | Словник української мови В вінчати |
вінчатися ▶ |
|
Вінча́ти, ча́ю, єш, гл. Венчать; увенчивать. Ісаія ликуй! Вранці Ярему вінчали. Шевч. 193. Вінцем благим вінчаєм літо. К. Псал. 145. Кінець діло вінчає. Ном. № 10005.