Словник української мови (1927)/вірник
| ◀ вірний | Словник української мови В вірник |
вірність ▶ |
|
Ві́рник, ка, м. Доверенное лицо, поверенный. «Редкий помещик не имеет ві́рника из жидов». О. 1862. IX. 43.
| ◀ вірний | Словник української мови Борис Грінченко В вірник |
вірність ▶ |
|
Словник української мови — В
вірник
Борис Грінченко
1927
Ві́рник, ка, м. Доверенное лицо, поверенный. «Редкий помещик не имеет ві́рника из жидов». О. 1862. IX. 43.