Словник української мови (1927)/вірувати
| ◀ вірування | Словник української мови В вірувати |
вірутний ▶ |
|
Ві́рувати, рую, єш, гл. 1) Веровать. Богу молиться, а чорту вірує. Ном. № 1137. Хто в бога вірує, рятуйте! Котл. Ен. II. 30. *2) — в щось. Быть привязанными к чему-нибудь. А всякі квітки — то наші дівки дуже в них вірують і садять перед вікнами. Мабудь ніде не вірують у те хліборобство, як у наших краях. Крим.