Словник української мови (1927)/віта

by Борис Грінченко

◀ вісяниця

Словник української мови Борис Грінченко В віта

вітальний ▶

Київ: Горно, 1927

Ві́та, ти, ж. Ветвь (употребл. преимущ. во мн. ч. ві́ти). Долина глибока, а калина висока, аж на землю віти гнуться. Мет. 80. Ум. Ві́тонька, ві́точка, ві́тка.