Словник української мови (1927)/вітати
| ◀ вітання | Словник української мови В вітати |
вітер ▶ |
|
Віта́ти, та́ю, єш, гл. 1) Приветствовать. Пан того попа вітає: Ну, що, батюшко, як ваш хліб? — роспитує. Рудч. Ск. II. 208. 2) Принимать (гостей). Тобою, рибо, гостій вітати, а моїм пером листи писати. Мет. 330. Тогді стали його вітати медом шклянкою і горілки чаркою. Дума. 3) Приглашать. Музику наймає і нерівню титарівну у танець вітає. Шевч. 4) Заходить. Хто вірно кохає, той часто вітає. Ном. № 8757. 5) Витать, носиться. Сам бог вітає над селом. Шевч.