Словник української мови (1927)/віха
| ◀ віть | Словник української мови В віха |
віхало ▶ |
|
Віха́, хи́, ж. 1) Веха. Бояре збіраються коло віхи або прапора, аби перезва не зняла віхи без викупу. МУЕ. III. 165. І віху в'ють. Колесо надінуть, квітками вберуть, любистком, чорнобривцями і поставлять на майдані, де улиця дівчача. Г. Барв. 64. 2) Раст. Cicuta virosa L. ЗЮЗО. I. 116. 3) Комета. Є ще зорі, що звуться кометами або мітлами, або віхами. Ком. I. 50.