Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/віщівник

Матеріал з Вікіджерел

Віщівни́к, ка́, м. Вещун, предвестник. Бо то ворог нещасливий, віщівничок барз правдивий. Гол. I. 170. Ум. Віщівничо́к.