Словник української мови (1927)/віятися
| ◀ віяти | Словник української мови В віятися |
віячка ▶ |
|
Ві́ятися, ві́юся, єшся, гл. 1) Носиться, бродить, таскаться. Мабуть назнав десь повію всесвітню та й віється. Мир. ХРВ. 324. Як пообідають, то нехай собі віються, куди схочуть. О. 1862. V. 103. 2) Веяться, провеваться. Пшениця… і молотиться, і віється. Стор. I. 76.