Словник української мови (1927)/гад
| ◀ гагарячий | Словник української мови Г гад |
гада ▶ |
|
Га́д, да, м. 1) Гад, пресмыкающийся. Чужими руками добре гада ловити. Ном. № 9664. 2) Соб. Много пресмыкающихся. Гад руками з ями до ями носить. ЗОЮР. I. 309. Там коло криниці побачив такого багацько темного та сірого страшенного гаду. Драг. 113. 3) Бранное: гадина. Скверний гаде, куди ти лізеш? Схаменись! Шевч. 335.