Словник української мови (1927)/гадина
| ◀ гадило | Словник української мови Г гадина |
гадинник ▶ |
|
Га́дина, ни, ж. 1) Гад, пресмыкающееся животное, змея. В'ється, як гадина. Ном. № 3002. Гадина в його словах дихає. Ном. № 2932. Хоч би гадина там сичала, то візьме (такой вор). Ном. № 11084. Туга коло серця як гадина в'ється. Чуб. V. 473. 2) — сліпа́ = Вереті́нник, Anguis fragilis. Вх. Пч. II. 16. 3) — сорока́та. Pelias praester. Шух. I. 22. 4) — чо́рна. Pelias chersea. Шух. I. 22. 5) Употребляется как бранное слово. Ум. Га́динка. Грин. I. 6; га́динонька, Мет. 251; га́диночка. Чуб. V. 434.