Словник української мови (1927)/гадючник

by Борис Грінченко

◀ гадючка

Словник української мови Борис Грінченко Г гадючник

гадюччя ▶

Київ: Горно, 1927

Гадю́чник, ка, м. 1) Змеиное гнездо. Екатеринослав. 2) Раст. = Вороне́ць. Spiraea Filipendula L. ЗЮЗО. I. 137. 3) Низенькая землянка. Херс. Викопав якийсь гадючник у землі. Левиц. Пов. 343.