Словник української мови (1927)/гайно
| ◀ гайнів | Словник української мови Г гайно |
гайнування ▶ |
|
Га́йно, нар. Мешкотно, медленно.
Гайно́, на́, с. 1) Навоз, испражнения. Ном. № 7916; № 6572. 2) Подстилка соломы для скота. О. 1862. VIII. 49. 3) Медвежья берлога. Шух. I. 22. 4) Беспорядок. Гайно́м стоя́ти. Быть в беспорядке. Казала, що все прибрала в хаті, аж бачу, що все такечки й стоїть гайном.