Словник української мови (1927)/гайнути

by Борис Грінченко

◀ гайнувати

Словник української мови Борис Грінченко Г гайнути

гайняний ▶

Київ: Горно, 1927

Гайну́ти, ну́, не́ш, гл. Побежать, кинуться, махнуть, удрать. Г. Барв. 314. Десь так гайнув, що й не видно. Ой гайну я до дівчат та й на вечерниці. Нп.