Словник української мови (1927)/гак
Зовнішній вигляд
◀ гайтусь | Словник української мови Г гак |
гакало ▶ |
|
Гак, ку, м. 1) Крюк. Рудч. Ск. I. 69. Грин. III. 412. Возьміть Байду добре в руки, на гак ребром зачепіте. АД. I. 146. 2) Род багра для ловли рыбы. Вх. Пч. II. 25. 3) Крючок для удочки, но чаще употребляется ум. гачо́к. 4) Шип подковы. Треба перекувать коня, бо вже гаки позбивались. Аф. 353. 5) Орудие для обтягивания бочки обручем. 6) Тут тобі́ й гак! Тут тебе и конец; тут тебе и аминь! 7) З га́ку плоди́ти ота́ру. Браться досматривать стадо овец, получая за это от хозяина тридцатую овцу (о личмана́х). О. 1862. V. Кух. 37. 8) З гако́м. С лишним, с небольшою прибавкою. По дві десятині й вісім аршин та трошки й з гаком. Вас. 208. Ум. Гачо́к, гаче́чок.