Словник української мови (1927)/гала
| ◀ гал | Словник української мови Г гала |
галабурда ▶ |
|
Гала́, меж. 1) = Гиля́. Дробу, дробу, дробушечки, наївшися петрушечки, наївшися лободи, гала, гала до води. Чуб. III. 88. 2) Піти́ гала́ сві́та. = Світ за́ очі піти́. См. Світ. Щоб ти пішов круга світа та гала світа. Ном. № 3677. Забіжи галасвіта. Чуб. VII. 575. 3) Припев. Ой чук та гала, а я в церкві була. Чуб. V. 1166.