Словник української мови (1927)/галунити

by Борис Грінченко

◀ галунина

Словник української мови Борис Грінченко Г галунити

галунка ▶

Київ: Горно, 1927

Галу́нити, ню, ниш, гл. 1) Мочить в растворе квасцев. Чуб. III. 15. Крашанки галунять, а тоді варять у кірці. Черниг. у. *2) Квасцевать (красить, квасить, дубить). Сл. Дубр.