Словник української мови (1927)/гаморити
| ◀ гамнути | Словник української мови Г гаморити |
гамрити ▶ |
|
Гамори́ти, рю́, ри́ш, гл. Кричать, шуметь. Желех. Подольск. Люде гаморят, дерево тріщит, сичит, солома прискає, огонь шепотит (на пожежі). Гн. II. 30. Жінка гаморить на мене, теща і всі гості якось косо дивлються. Грин. II. 178.