Словник української мови (1927)/гарно
| ◀ гарнішати | Словник української мови Г гарно |
гарнюк ▶ |
|
Га́рно, нар. Хорошо, красиво. Як гарна молодиця, то гарно й подивиться. Ном. № 9003. Бачуть сестру гарно вбрану. Pauli. II. 11. Гарно грає. Рудч. Ск. II. 5. Царь подякує гарно. Рудч. Ск. II. 12. Ум. Гарне́нько, гарне́сенько. Поцілуйсь гарненько. Чуб. III. 44.