Словник української мови (1927)/гарувати
| ◀ гартуватися | Словник української мови Г гарувати |
гарука ▶ |
|
Гарува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Запрашивать (цену, вознаграждение). Як що не дуже багато будуть гарувати, то й поступайтесь: там рублів п'ять, ну хоть і десять, то вже давайте, а як що зацурують як дурень за батька, то йдіть у друге місто. ХС. VII. 421. См. Ґарува́ти. 2) Тяжело, без отдыха трудиться. Увесь вік гарував та загарував собі тільки п'ядь землі та домовину. (К. П. Михальчук). *Чекай, терпи, не доїж, не допий, заробляй, гаруй, як той віл у плузі. Борд. 81.