Словник української мови (1927)/гаталати
| ◀ гаталай | Словник української мови Г гаталати |
гатаман ▶ |
|
Гатала́ти, ла́ю, єш, гл. Ездить, бежать вскачь, галопом. Оця коняка, аби трохи захотів швидче їхати, зараз гаталає, — ні за що тобі не побіжить тлуса. Подольск. г.