Словник української мови (1927)/гафт
Зовнішній вигляд
◀ Гафини | Словник української мови Г гафт |
гафтарь ▶ |
|
Га́фт, ту, м. Вышивка золотом или серебром. А наша сорочка з тонкого рубочка… шовком мережена, гафтом гафтована. О. 1862. IV. 20. (Нп.).