Словник української мови (1927)/гетьман

by Борис Грінченко

◀ гетька

Словник української мови Борис Грінченко Г гетьман

гетьманенко ▶

Київ: Горно, 1927

Ге́тьма́н, на, м. Гетман. Без гетьмана військо гине. Ном. № 751. Ей, чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький починив, що з ляхами із мостивими панами у Білій Церкві замирив. АД. II. 110. Ум. Гетьма́нонько. К. ПС. 21.