Словник української мови (1927)/гетьманство
| ◀ гетьманонько | Словник української мови Г гетьманство |
гетьманський ▶ |
|
Гетьма́нство, ва, с. 1) Гетманство; достоинство, сан, власть гетмана. Молодий на гетьманство. Ном. № 996. Од козацтва, од гетьманства високі могили, — більш нічого не осталось, та й ті розривають. Шевч. 123. Єврася Хмельниченка на гетьмана настановляли. АД. II. 121. 2) Страна и народ под властью гетмана. У иншому царстві, у козацькому гетьманстві, у такому селі, як Пекарі, і там жило два брати. Рудч. Ск. II. 139.