Словник української мови (1927)/гива

by Борис Грінченко

◀ гибіти

Словник української мови Борис Грінченко Г гива

гивер ▶

Київ: Горно, 1927

Ги́ва, ви, ж. 1) = Ива. Гива тим червива, що кілками з неї Христа мучили. Ном. № 315. *2) Иволга. «Гива, гива! свиню ззіла» — так дрочаться діти. — «А ти коби-у-у (кобилу)», — Ніби відказує гива. Звен. у., с. Пальчик, Ефр.