Словник української мови (1927)/гидити
Зовнішній вигляд
◀ гиджга | Словник української мови Г гидити |
гидість ▶ |
|
Ги́дити, джу, диш, гл. = Гидува́ти. Каменец. у.
Гиди́ти, джу́, ди́ш, гл. Пачкать, марать; переносно: бесчестить. Вона мене гидить, а я в тому не вісна. НВолын. у.