Словник української мови (1927)/глей
| ◀ гледітися | Словник української мови Г глей |
глейкий ▶ |
|
Гле́й, гле́ю, м. 1) Клейкая, влажная глина. Глей червоний. Вас. 177. 2) Ил. (Гуси) таскають грязь і глей зо дна да мажуть лебедя, щоб пірря посіріло. *3) Зеленая, мылящаяся глина. Херс. Нік. Ум. Глейо́к.