Словник української мови (1927)/глумити
| ◀ глум | Словник української мови Г глумити |
глумитися ▶ |
|
Глуми́ти, млю́, ми́ш, гл. Поражать, истреблять, портить. Наче кара божа, що людей глумила. Мет. 437. Дітвора глумить тільки отті оріхи. Нов.-Северск. Було б тобі, вражий сину… нас трох не кохати, нас трох не глумити. Рудч. Чп. 178.