Словник української мови (1927)/глумувати
| ◀ глумування | Словник української мови Г глумувати |
глумуватися ▶ |
|
Глумува́ти, му́ю, єш, гл. 1) Издеваться. Голови на шаблі здіймали, довго глумували. Макс. (1849). 24. Вона з мене глумує, сміється. О. 1861. XI. 9. *2) — щось. Бесцельно истреблять, зря тратить. Набере хліба, не їсть, викидає собакам або на смітник. Хіба ж можна так хліб глумувати? — Полову росточили по подвір'ю, нікому не дали, так поглумували. Крим.