Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/глушник

Матеріал з Вікіджерел

Глушник, ка, м. 1) Раст. = Глушиця. Вх. Пч. II. 32. *2) Глушитель. Рос.-Укр. Сл. Укр. Ак. Т. I.